Останнім часом через соцмережі розповсюджується спонукання підлітків до самогубства. Явище справді небезпечне: адміністратори груп дають учасникам  різноманітні завдання –  у результаті цього діти наносять шкоду своєму здоровлю та вчиняють самогубство.

У нинішній час неможливо ізолювати підлітків від соцмереж, але батькам варто цікавитися віртуальним життям дітей, переглядати, у яких групах вони зареєстровані, хто у них в друзях. Слід неодмінно пояснювати, які нещастя трапляються з дітьми через небезпечні ігри в Інтернеті.

Як же  уберегти дітей від самогубства? З початку 2021 року в Україні у різних регіонах почастішали випадки самогубств серед підлітків. Обставини смерті у кожному випадку різні, серед можливих причин – вплив соцмереж та небезпечних ігор, на кшталт: «Синій кит», «Момо», “Тихий дім”, “Розбуди мене о 4:20”, f57, f58, “Рина”, “Няпока”, “50 днів до мого…” . Щоб вберегти своїх дітей від фатальних вчинків, батьки мають бути особливо уважними. Розмовляйте зі своїми дітьми про небезпеку в інтернеті. Цікавтеся життям своєї дитини, її почуттями та переживаннями. Приймайте її без приниження, критики й знецінення. Приділяйте більшу увагу психологічному стану дитини. Діти є дуже чутливими та вразливими. Підтримуйте та допомагайте їм. Пам’ятайте, що жорсткі заборони та ваше суворе ставлення можуть погіршити ситуацію. Зверніть увагу на коло спілкування дитини. Слідкуйте за її поведінкою  в реальному та онлайн-житті. Якщо помітили різкі зміни, або маєте певні сумніви та побоювання – зверніться за психологічною підтримкою.

Як зрозуміти, що людина думає про суїцид? Та  як поговорити з людиною, яка думає про самогубство? Зверніть увагу на її загальний стан. Така людина може здаватися пригніченою і замкненою, відмовлятися від участі в будь-яких колективних заходах.  Розпочинаючи  бесіду наголосіть на тому, що ви готові вислухати і не засуджувати. Почніть розмову із простого запитання: «Як ти себе почуваєш?» Не обов’язково давати мудрі поради чи вигадувати прості розв’язання проблеми – уважне вислуховування і постановка розважливих питань вже покаже, що вам не байдуже. Це дуже важливо для людини, яка почуває себе самотньою і вразливою. Які фрази можна використовувати у діалозі?: «Я тут, щоб вислухати тебе», і постарайтеся не перебивати, не розповідайте про власний досвід, не потрібно давати поради, ваша задача – просто сидіти поряд і слухати;«Я не буду тебе засуджувати» , незалежно від відповіді зберігайте спокій і приймайте людину такою, якою вона є;«Ти можеш мені довіряти», пообіцяйте, що не будете пліткувати чи публікувати будь-що в соціальних мережах, і дотримуйтеся цього. Що ще можна зробити?  Якщо ви відчуваєте  у собі достатньо сил, пообіцяйте, що ви завжди будете на зв’язку. Підкресліть, що це не разова можливість. Постарайтеся обережно, але регулярно перевіряти самопочуття дитини. Але не обіцяйте того, що не зможете виконати. Якщо ви відчуваєте, що берете на себе забагато, ініціюйте за взаємної згоди звернутися до психолога. Безкоштовна психологічна допомога: https://tellme.com.ua/

Що ж спонукає дітей на небезпечні вчинки останнім часом? Ми  все частіше чуємо про ситуації, коли підлітки наражають себе на небезпеку без видимого мотиву, і все більше говориться про те, що причина криється в поширенні нових смертельних ігор та челенджів через соціальну мережу TikTok та ін.. Що спонукає дітей брати участь в таких активностях, як вчасно розпізнати мотиви дитини та чи варто батькам обмежувати використання соціальних мереж . Зокрема, радимо  батькам звернути увагу на наступні індикатори в поведінці дитини: замкнутість або навпаки надмірна відкритість; різке зменшення або збільшення активності; перепади настрою; уникнення контактів усередині сім’ї; погіршення або поліпшення апетиту; різкий набір або втрата ваги;  депресивні розлади.

Дійсно, депресивний, пригнічений стан може спонукати підлітка до ризикованих дій. Але ось що важливо, зважитися на них може лише невеликий відсоток дітей.  Все залежить від обставин та вашого виховання, та психіки дитини та належної значимості у вашій сімї.

Підлітки зізнаються, що часто не можуть відчути власну значущість. І коли вони зважуються на певний вчинок, то почуваються піднесено, щасливо: «Я зміг», «У мене вийшло», «Я крутий ще в цьому!» Але вони не особливо вмикають логіку й не аналізують, чи цей вчинок мудрий, безпечний, гідний.. У  більшості дітей у депресивному стані  ще не сформувався страх смерті та  за глобальним відчуттям «нема чого втрачати». Ну і ще один фактор — від них «нічого не залежить», для них важливе поняття —  тут і зараз. Вони можуть вчинити необдуманий вчинок просто на перекір дорослому.

 Що ж  робити батькам, щоб з дитиною не трапилося біди?

1. Знаходити час на розмови зі своїми дітьми, часом достатньо навіть 5 хвилин.
2. Слухати їх уважно, не знецінювати переживання та біль. Розбиратися одразу, не відкладаючи на пізніше.
3. Дати дитині чітке розуміння: «Ми твої мама і тато і ми завжди підтримаємо. Що б ти не зробив. Навіть коли весь світ буде проти тебе». Поясніть, що це не означає, що дитина може сісти на шию та диктувати свої умови.
4. Крок за кроком у бесідах із дитиною прищеплюйте відчуття відповідальності — за себе і своє здоров’я, за близьких і друзів. Поясніть, що ця відповідальність — не покарання, а можливість: «Ти відповідаєш за своє життя. Ти можеш з ним зробити все, що захочеш».
5. Не навчайте жити за вашими правилами. Скажіть: «Я не знаю, як тобі жити. Знаю, що ти із цим впораєшся, а я завжди допоможу і буду поряд».
6. Навчіться спілкуватись зі своєю дитиною використовуючи емпатію – усвідомлене співпереживання емоційному стану дитини, здатність розпізнавати, що вона відчуває. Особливість емпатії полягає в тому, що ця властивість стосується широкого спектра емоцій – незалежно від їх позитивного або негативного відтінку. Вона сприяє підвищенню продуктивності діяльності, розвитку компетентності в спілкуванні. Діапазон прояву емпатії варіюється досить широко: від легкого емоційного відгуку до повного занурення у внутрішній світ співрозмовника.

Чому потрібно ділитися переживаннями? Непроговорені переживання і страхи можуть стати причиною ще більших психологічних, а іноді і фізіологічних проблем. Якщо сталася криза – обов’язково обговоріть це. Звісно, обговорення емоцій – це не завжди миттєва панацея. Коли ви ділитися своїми переживаннями з іншим, то отримуєте можливість почути себе і прислухатися до себе. Це можливість зібратися з думками і почуттями. Якщо сказати вголос «Я більше не можу», слідом за цим, швидше за все, прозвучить: «Мені потрібна допомога» або «Але я постараюся». Крім цього, не забувайте про хороші події, які відбуваються у вашому житті, і не забувайте ділитися ними.

 

ВАЖЛИВО!

Якщо ви вважаєте, що дитина навчається у батьків, СЛУХАЮЧИ їх слова — це велика помилка. Дитина сприймає те, що БАЧИТЬ перед собою щодня.

Найголовніше, зараз для батьків – це  бути уважними до своїх дітей, спілкуватися з ними, щоб вони хотіли ділитись своїми проблемами з рідними, а не з віртуальними, так званими «друзями».

Якщо ви вияви що ваша дитина задлучена до так званих „груп смерті”  негайно повідомте про це  поліцію.

Повідомити про участь дітей у небезпечній «грі» можна на «102». Особам, які повідомлять про ці факти, гарантують конфіденційність. Є номери довіри «Ла Страда» 772, куди можуть подзвонити самі ж діти. Телефон «гарячої лінії» кіберполіції – (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні).