ДО УВАГИ БАТЬКІВ!

Інтернет сьогодні для дітей – це можливості, але на жаль, і ризики.

90% дітей до 12 років мають доступ до інтернету, на 80% збільшилося проведення часу онлайн в період карантину, 60% підлітків готові зустрітися з онлайн-другом, котрим може бути будь-хто.

Небезпека в інтернеті більша, ніж здається. Діти можуть не розуміти наслідків своїх дій, можуть вважати розвагою те, що призводить до катастрофічних наслідків.

Поговоріть зі своїми дітьми про небезпеку онлайн!

Нагадайте дітям про важливі правила користування інтернетом і соціальними мережами:

– не спілкуватися з незнайомцями;

– не повторювати дії, які пропонуються в мережі

Поясніть, що «розваги» онлайн несуть небезпечні, а часом – невідворотні наслідки в реальному житті!

Сьогоденні теми  новин які ми спостерігаємо настільки жахливі – що від них хочеться закритися, ніколи про це не чути і не знати. Це частина випадків, про які вже стало відомо в 2021 році. Скільки таких випадків – про які ми не знаємо? Про ті, які свідомо замовчуються дорослими, а також про ті, про які не розказують діти навіть найближчим. І, звісно, кожен з батьків переконаний, що з моєю дитиною таке не трапиться!

Часто дорослі думають, якщо дитина поруч з ними – вона точно в безпеці. І можуть ігнорувати те, що світ інтернету сьогодні поруч з дитиною всюди і цілодобово, зі своїми перевагами, новими можливостями, але на жаль, і з ризиками. Діти знайомляться онлайн, будують стосунки, навіть погоджуються на зустрічі з незнайомцями.  За світовою статистикою, секстинг (надсилання особистих фотографій, повідомлень інтимного змісту за допомогою сучасних засобів зв’язку: соціальних мереж, тощо) поширений серед 22% дівчат підлітків та 18% хлопців підлітків. За даними Internet Watch Foundation 18 хвилин потрібно на те, щоб вмовити дитину на інтимне селфі.

Дитина має знати, що відправляти свої інтимні фото в мережі – небезпечно.

Як поговорити з дитиною на цю тему?

Розпочинайте розмову змалечку. Щойно  ваша дитина починає користуватися мобільним телефоном або комп’ютером, саме час поговорити з нею про поведінку та безпеку в Інтернеті. Ініціюйте бесіди, не чекайте, коли дитина розпочне розмову сама. Використовуйте повсякденні можливості, щоб поговорити зі своїми дітьми про їх присутність в інтернеті, правила безпечного користування соціальними мережами.

Особисте листування має бути обдуманим. Поясніть, що не можна надсилати особисті фото чи персональні дані. Не варто відповідати на запити незнайомців.

Якщо в листуванні у дитини просять персональні дані чи фотографії, шантажують її, потрібно одразу розказати дорослим – батькам, близьким чи психологу  школи. За потреби можна звернутись на безкоштовну, цілодобову, анонімну гарячу лінію 1545 (далі обрати “3”).

Що робити дитині, якщо фото чи відео стали об’єктом поширення?

Зробити скріншот тих сторінок, де розмістили фотографії. Звернутися до дорослого, якому дитина довіряє: це може бути старший брат або сестра, батьки, вчителі, шкільний психолог або інша доросла людина, яку дитина добре знає. Разом звернутися до служби підтримки соціальних мереж з проханням видалити матеріали.

Якщо дитина знає цю людину в реальному житті, то разом із дорослими зв’язатися з нею із проханням зупинити поширення фото й видалити їх з усіх пристроїв і сайтів. Якщо ситуацію вирішити не вдається, то разом із дорослими звернутися до поліції.

Пам’ятайте! Для того, щоб дитина вам довіряла, не уникайте важливих тем в розмові і будьте на її боці у будь-якій ситуації. Дитині потрібна ваша підтримка.

Дуже часто сучасні діти зустрічаються з таким поняттям як номофобія.

Номофобія – це залежність від смартфона. Цей термін вперше запропонували у 2008 році у Великій Британії. Nomophobia розшифровується як страх опинитись без телефона. З часом термін став більш універсальним і експерти заговорили про цифрову залежність або інтернет-залежність. Номофобія має звичний для фобій набір проявів: тривожність, дихальні зміни, тремтіння, потовиділення, збудження, дезорієнтацію та тахікардію. Сприяти виникненню номофобії можуть, наприклад, такі фактори: соціальна фобія, низька самооцінка, не вміння організовувати свій час. Люди з даною фобією починають більше уваги приділяти віртуальному життю, ніж реальному спілкуванню. З часом на основі цього може розвиватись і агорафобія —  боязнь відкритого простору і великого скупчення людей. Хворі з агорафобією найчастіше бояться таких ситуацій: перебування поза будинком або звичних місць; місця великого скупчення людей (публічні збори, великі магазини, ринки, вокзали); місця, які неможливо залишити непомітно і швидко; громадський транспорт; відкриті простори (сквери, площі). Ця недуга значно знижує якість життя людини, обмежує її в роботі та навчанні, в особистому житті, в розвагах і відпочинку. У поєднанні з агорафобією може розвинутися соціальний тривожний розлад.

Що ж змушує людей реєструватися у соцмережах та як захиститися від маніпуляцій?  Соціальні мережі допомагають нам соціалізуватися, позбутися страху самотності та відкрито говорити про свої погляди. Проте, зареєструвавшись на нових платформах убезпечте себе від маніпуляцій та  впливу, який ховається в деталях. Саме тому, спілкуючись в онлайні, дослідіть профіль співрозмовника, частоту та характер публікацій, сторінки за якими він стежить, та грамотність. Часто ми відчуваємо залежність від соцмереж через синдром втрачених можливостей: це нав’язлива тривога пропустити щось важливе або цікаве;провокується думками про власну нікчемність та незначимість; змушує постійно оновлювати профілі друзів; збільшує тривогу.

Часто можна натрапити і на негатив в соцмережах. Злісні коментарі в мережі стали буденністю, але завжди можна навчитися правильно на них реагувати. В першу чергу можете порадіти — вас читають/дивляться. Те, про що ви пишете цікавить людей. Якщо коментар конструктивний, розгляньте його як запрошення до діалогу — пояснюйте свою думку, дискутуйте. Якщо бачите, що перед вами «стовідсотковий хейтер» — не підливайте масла у вогонь, адже саме цього він чекає. Він хоче вивести вас з рівноваги і змусити грати на своїх умовах. Агресивна відповідь не тільки не розв’яже проблему, а й змусить вас відчути себе ще гірше. Якщо не можете стриматися, напишіть емоційну відповідь, але не публікуйте її. Зачекайте до завтра, а в цей час зосередьтеся на речах, які дійсно важливі для вас. Потім видаліть те, що було написано на емоціях. Ніколи не відповідайте агресією, іронією і повчаннями. Якщо, звичайно, не хочете нарватися на нові образи в більших масштабах. Задумайтесь краще, чи вартий негативний коментар вашої уваги, адже хейтер тільки цього і чекає.

Часто і у віртуальному житті ( соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах) можна натрапити і на Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися зокрема через: поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах; повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

Щоб хоть якось відволікти дитину від надмірного захоплення інтернетом допоможіть ій із вибором інших цікавих тем дозвіля та хобі.

        Чому важливо мати хобі? Наші захоплення – це джерело енергії та позитиву. У своєму повсякденному житті ми часто нехтуємо своїми хобі, а даремно. Якщо ви живете тільки заради свого навчання чи роботи , то вам слід серйозно задуматися про заняття для душі. Коли мозок завжди зосереджений тільки на роботі, мислення притупляється, ідеї вичерпуються. Тому  для того, щоб робити це добре і мати здатність знаходити нові рішення, необхідно також виділити простір для чогось ще, що повністю відволікає, заряджає, радує і розслабляє. Натхнення і нові ідеї приходять, коли ми вільні. Хобі – це ще й «план Б» на крайній випадок. Хобі – це те, що є вашою справжньою пристрастю, що вам приносить задоволення, додає блиску в очах. Це те, у чому вам подобається розбиратися. Мозок любить випробування, тому цікавість, з якою ви вивчаєте щось нове дасть свої результати. Ви можете виявити, що здатні робити щось, про що й гадки не мали, що маєте якийсь талант і бачите щось, чого не бачать інші. І це може вивести вас на новий шлях, де в роботі не буде нудьги. Хобі фактично має функцію компенсації, дає можливість зупинитися, «подихати» і побути щасливим хоча б в проміжках. Це те, на що ви точно можете розраховувати.

 

Ми  хочемо вкотре нагадати всім дорослим. Наше завдання і обов’язок – оберігати і захищати дітей. Зокрема, і від ризиків в Інтернеті.